Колядки і щедрівки нашого народу

Календарно-обрядові пісні зимового циклу вважаються у всіх народів найбільш архаїчними.

Українська пісенна традиція має дві назви цього жанру – колядки та щедрівки. Традиційно колядки – це пісні до Різдва, а щедрівки – до Нового року. Сюди ж відносяться і пісні на Меланію, так звані Меланки.

Вчені минулих століть, досліджуючи фольклор, констатували, що українці зберегли колядки і щедрівки найповніше.

Характерними рисами для колядок і щедрівок є їх урочистість, величальний настрій. У змісті часто висловлюються побажання успіху всім членам родини. І нікого не забуто: ні господаря. ні всю його родину, ні вдову, ні сироту.

Колядують по всіх місцевостях по різному. Це і дорослі парубки та дівчата, інколи і ґазди, чоловічі гурти і окремо діти. Найчастіше першими ідуть малі діти, переважно хлопчики. Вони не минають нікого. А особливо батьки наказують зайти до самотніх людей та вдів.

Колядки поділяються на типи. Перший – найстарші колядки з міфологічними текстами, що представляють розгорнуту космогонічну систему бачення наших предків.

Другий тип колядок – пісні, котрі були ще за часів давньої Русі. У них ми знаходимо свідчення про походи князів, дані про вбрання та військове спорядження. Тут військові мотиви та молодецькі, хвацькі, лицарські якості змальовані у дуже гарних поетичних образах. Нерідко зустрічаються і мисливські мотиви.

Третя група колядок – це пісні, що мають яскравий, так званий "аграрний мотив". Традиція обходити двори з різноманітними побажаннями до господарів і їхніх родин – головна мета колядок і щедрівок. Більшість мотивів пов’язані з хліборобським циклом слов’янської аграрної культури. Найчастіше колядники просять у Бога гарного врожаю, добробуту в хаті та сталого поголів’я худоби.

Особливий тип колядок – це колядки релігійного характеру. Вони охоплюють апокрифічні оповідання про життя та смерть Ісуса Христа, святих подвижників, хрещення Ісуса. Частина приспіву таких колядок дуже нагадує церковний кант і звучить багатоголосно і урочисто.

В традиційній культурі минулого ми вбачаємо велику частину національної спадщини, яку нам так важливо знати і розуміти.

Безперервність фольклорної традиції забезпечується тоді, коли нею опанують діти. Отож. колядуймо, щедруймо, веселімося!

Марія Пилипчак

(керівник фольклорного ансамблю «Цвітень»)

2006 р.