Ой на Великдень, та на Святий праздник!

Переважно з квітнем пов'язане одне з найбільших християнських свят — Великдень, або Паска (остання назва походить від обрядового печива — паски, яку спеціально випікають до цього дня). Великодневі дні не дотримуються певного числа — вони можуть бути зміщені в часі. Чому ж саме Паска та Трійця не мають сталої дати святкування?
Біблійська історія Великодня.
Як відомо, з Великоднем пов'язана біблійська історія воскресіння Ісуса Христа. На тайній вечері — себто напередодні Паски, у четвер — зібралося дванадцять апостолів. Серед них був і сумнозвісний Іуда. Христос сповістив присутніх, що один з учнів сьогодні зрадить його за тридцять срібних. Усі, в тому числі й Іуда, поклялися у вірності. Коли ж на таємне зібрання натрапили слідчі, котрі полювали за проповідником віри, вони не змогли розпізнати, хто є реальний Ісус Христос. Тоді Іуда, підійшовши до вчителя у саду, поцілував його. Як оповідає Євангеліє, так Іуда за тридцять срібних підступно зрадив свого вчителя. Того ж вечора над Христом було вчинено жорстоку розправу — його живцем розіп'яли на хресті.

Ганебний вчинок учня, отже, ввійшов у історію як зразок класичної зради. Відтак «поцілунок Іуди» сприймається в народі як моральна нечистоплотність і підступність.
Як стверджує християнське вчення, Ісус Христос свідомо взяв на себе цю кару. Він три дні «ніс розп'яття», а в неділю, коли тричі проспівали півні, воскрес. Отже, Великдень вважається великим днем — воскресінням із мертвих.
Чому ж саме Паска та Трійця не мають сталої дати святкування?
Але в даному випадкові мова йде про «рухомість празника». Чим це зумовлено? Справа в тому, що ми нині користуємося календарним літочисленням, яке об'єднує дванадцять місяців. Натомість астрономічний рік має на один більше — тринадцять. Відтак числа календарного та астрономічного ліку не збігаються. Святкування великодніх свят провадиться лише за астрономічним циклом. Крім того, Паска має обов'язково збігтися з молодим місяцем. Звідси, отже, і рухливість свята.
А як бути з передвеликоднім Великим постом, адже він має сталу кількість — сорок днів (так звані чотиридесятниці)? Для того щоб відрегулювати таку рухливість між різдвяними й великодніми святами, відповідно збільшують чи зменшують м'ясниці. Вони можуть бути не менше трьох і не більше п'яти тижнів. Саме за рахунок м'ясниць і регулюють великоднє свято. Відповідно з Паскою визначають і Трійцю. Вона має «тримати відстань» у п'ятдесят днів (так звана п'ятдесятниця).

{mospagebreak}

Передвеликодній Великий піст та м'ясниці
Якщо в період великих і малих постів не дозволялося вживати скоромну їжу, влаштовувати всілякі розваги, зокрема і справляти весілля, то на м'ясниці всі ці обмеження знімалися. Ось чому намагалися брати шлюби тільки на м'ясниці, котрих з нетерпінням чекала молодь. Недарма ж в обіг увійшла поговірка: «Великий піст усім прижме хвіст».
Вербна неділя, Чистий четвер
Напередодні Великодня відзначали Вербну неділю. У цей день жінки, нарізавши вербових патичків, несли їх до церкви, щоб посвятити. Галузки ці тримали як «помічні од недуг і грому»; ними можна було «викликати у посуху дощ».
Ще у сиву давнину наші пращури на Великдень виготовляли паски і насамперед займалися фарбуванням яєць — крашанок та писанок.
Для цієї мети брали червону вербу — оскільки воно найпершим розпускується і, отже, оповіщає про Весну. Було за звичай: матері, принісши посвячену вербу, неодмінно «били» нею дітей, приказуючи:
Не я б'ю — верба б'є, За тиждень — Великдень, Недалечко — красне яєчко.
Будь здоров, як вода, Будь багат, як земля, І будь плодний, як лоза!
Останній передвеликодній четвер називається «чистим». Господарі намагалися в цей день вичистити кабанців, пасічники творили борті, тобто готували до сезону бджолині гнізда в дуплах дерев, жінки вранці виносили на подвір'я пікні діжі, більш загартовані діти, якщо було тепло, починали купатися, щоб «тіло було чистим, не напала короста й оминала трясця».

{mospagebreak} 

Писанки та крашанки

У суботу, напередодні Великодня, жіноцтво готувало писанки та крашанки. Писанкарство на Україні було поширене в усіх без винятку регіонах. Кожна майстриня мала свої рецепти приготування рослинних барвників і оздоблення сюжетних малюнків. Це було нелегке, що вимагало неабиякого хисту й уміння, заняття. Тільки особливо майстровиті дівчата й жінки могли оволодіти цим мистецтвом. За допомогою бджолиного воску і писала на яйця наносились вигадливі сюжети різноколірних відтінків. Процес цей вимагав безліч повторів.

Крім писанок, на Великдень фарбували і крашанки. Вони мали однотонні кольори. Яйця опускали у відвар з цибулиного лушпиння чи інший природний барвник. Проміжними між писанками і крашанками вважалися мальованки — шкаралупу яйця розмальовували звичайними фарбами. Але вони не мали в народі особливого поширення і вважалися дешевими підробками.

Виготовляли писанки переважно дівчата. У перший день Великодня, зібравшись біля церкви або в центрі села, юнки дарували хлопцям свої вироби. За це парубки мусили на храмове свято (воно здебільшого випадало на осінь) причастити своїх коханих купленою медівкою — спеціально звареним за старим рецептом медом (по-народному «медовухою»). Зібравшись осібно, парубки нерідко хизувалися один перед одним отриманими дарунками. Якщо хлопець мав образу на дівчину, то повертав писанку або ж привселюдно розбивав її.

{mospagebreak} 

Веселощі на Паску!

В ці дні дівчата починали водити хороводи під супровід розлогих пісень. Власне, початок веснянок переважно збігався з Паскою.

З особливим нетерпінням чекали великодніх свят підлітки. Вони заздалегідь готували собі моцаки — міцні яйця. Пофарбувавши, набирали їх в кишені і, зібравшись у гурт, грали «навбитки». Той, чиє яйце розіб'ється, мусив віддати його задарма. Нерідко шпеткі майстри цієї справи вигравали десятки крашанок. Але при цьому не обходилось і без хитрощів: замість яєць підшуковували подібної форми камінці або ж наповнювали звільнену од рідини шкаралупу воском чи смолою. Застигла згодом речовина робила яйце вельми міцним. Тому досвідчені гравці, перш ніж грати «навбитки», ставили умову — обмінятися яйцями, щоб у такий спосіб виявити підробку.

На Україні і в східній Польщі на Пасху хлопці поперемінно забиралися на дзвіницю і дзвонили в дзвони: вважалося, що у того, хто зробить це раніше і голосніше за інших, краще уродиться гречка.

Із Великоднем пов'язаний ще один обряд. Запалений у суботу посвіт мав горіти в оселі цілу ніч. Удосвіта його гасили і виносили з хати. Лише 14 вересня — на Семена — посвіт знову підвішували до стелі, де він виконував протягом осінньо-зимового сезону свою функцію.

{mospagebreak}

«Поминальний тиждень»

Перший по Великодню четвер називався «наявським», або «рахманським». У цей день намагалися нічого не робити. Старші люди, зібравшись у гурти, йшли до річки й пускали на воду шкаралупи од крашанок, «щоб допливли вони до померлих і оповістили, що був Великий день».

Наступний тиждень відводився для поминок за померлими. Його так і називали — «поминки», або «поминальний тиждень». Кожна родина мала за святий обов'язок прибрати надгробки покійників і у визначений день тижня одвідати родиною кладовище. На могилках влаштовували поминальний обід, залишаючи їм обрядові страви — крашанки і цукерки.