Продукція
Гончарство Вишивка та ткацтво Прикраси Лозоплетіння Вироби з дерева Іграшки Декор/Сувеніри ОберегиНовини
-
06.04.2012
Готуємося до Великодня! -
06.04.2012
Виставка Лялька-мотанка Євро-2012 -
29.02.2012
Виставка ВИТИНАНОК 2-16 березня
Всі новини
ПОШУК ТОВАРУ
Графік роботи:
- Пн.
- Вт.
- Ср.
- Чт.
- Пт.
- Сб.
- Нд.
10:00-18:00
Сб.Нд - вихідні
Сб.Нд - вихідні
(044) 227 45 63 (068) 597 06 83
Статті від баби Куці Добірка цікавих матеріалів про народні ремесла, звичаї та обряди України. Також ви знайдете інформацію про мальовничі куточки України які варто відвідати.
Квітень-місяць землю квітчає!
03.03.2009
Якщо березень весну, наче наречену, лишень приводить у гості, то квітень її зустрічає як повноправну господиню: луки, узліски, видолинки зодягаються у зелень, з'являються перші весняні квіточки.
чи квартальну кількість одержаного продукту. Оскільки випасали тварин на полонинах, то доїнням і переробкою продуктів займалися виключно пастухи. Господарі раз на тиждень лише діставалися вигонів, щоб забирати вже готові — переважно бринзу — продукти.
Четвертий місяць року в давнину на Україні йменувався березнем. Лише у XVI столітті в літературній мові, з'явилося сучасне означення «квітень». Але найактивніше почала вживатися ця назва лише на початку нинішнього століття.
А ще у різних регіонах України користувалися діалектичними накличками. У західних областях в активному вжиткові був «квітень», на Поліссі (до речі, ця назва деінде збереглася й до сьогодні) — «краснець». Зустрічаються й інші — «лукавець» (на ознаку примхливої погоди), «снігогін», «дзюрчальник», «водолій» тощо.
Одначе найпершою давньоруською назвою, як засвідчують історичні джерела, був «цвєтєнь». Подібні паралелі є і в інших слов'янських народів: у болгар — «цветник», чехів і словаків — «кветень», поляків — «квецень», сербохорватів — «цвьотань». У білоруській мові закріпилася назва «красавік».
З приходом квітня значно побільшується турбот у хліборобів. «Минув ма-рець,— нагадує відоме прислів'я,— готуй у поле ярець». Там, де земля підсохла, зосібна на пагорбах, вже починали висівати ранні ярові.
У квітні починали виводити на пасовиська і свійських тварин. У кожному селі були свої звичаї першого вигону корів на пашу. Наприклад на Поліссі якщо вперше вигонять корову на пашу, то треба перегнати через рушник і ключ, тоді тварина не відставатиме од череди й вовки її не чіпатимуть. Пастухові дають посвячену у Вербну неділю, галузку, Якщо вона ненароком загубиться чи зламається— корова одіб'ється від господарства.
{mospagebreak}
У давніші часи, коли в господарствах було по кілька корів, селяни наймали пастухів. Переважно це були підлітки менш заможних людей. Форми найму диктували природно-ландшафтні умови тої чи тої зони. В одних випадках пастухам сплачували грішми чи натуральною оплатою (або ж комбіновано); деінде їм додавали молочні продукти (молоко, сир, сметану, масло тощо). Якщо найм узгоджувався з випасуванням овець, то наприкінці сезону — залежно від кількості голів — господар міг розплачуватись і ягнятами.Проте майже всюди існувало неписане правило — власники тварин почергово (по днях чи тижнях) мусили ситно харчувати пастухів і навіть забезпечувати одягом; коли ж наймали з сусідніх сіл, то надавали й житло. У кінці сезону — якщо попасич добре справлявся зі своїми обов'язками — господарі відповідно доплачували. Одначе, за звичаєвим правом, коли у період толокування з вини чи недогляду гинула (переважно від вовків) худоба — вся відповідальність лягала на пастуха. Саме це змушувало відпасувачів уважно стежити за чередою.
На Закарпатті існував так званий контрольний надій (це стосувалося не тільки корів, але й овець). У певні, визначені угодою, дні господар разом з пастухом доїли тварин. За цією міркою і визначали місячну
чи квартальну кількість одержаного продукту. Оскільки випасали тварин на полонинах, то доїнням і переробкою продуктів займалися виключно пастухи. Господарі раз на тиждень лише діставалися вигонів, щоб забирати вже готові — переважно бринзу — продукти.Якщо пастухи отримували меншу, ніж показало контрольне доїння, кількість продуктів, то нестачу мусили компенсувати зі свого заробітку; коли ж мали надлишок, то його залишали собі. Така форма зобов'язувала пастухів краще випасувати тварин, щоб мати з цього додатковий прибуток.
...Цвітень, красенець, водолій. Ці та інші назви пов'язані з полудневим місяцем весни. Але в народі є ще одна і не менш цікава накличка — «лелечник». Недарма кажуть: «Прилетів лелека — весну приніс здалека».





